Освіта майбутнього — яка вона?

Освітні платформи без вчителів, де ваші навчальні траєкторії персоналізує штучний інтелект? Можливість замінити університетський предмет із нудним викладачем на онлайн-курс від модної IT-компанії? Якщо ми говоримо про таке майбутнє, то воно засноване на співпраці державної освіти та приватних компаній. Держава забезпечує стандарти та інституції для масштабного навчання людей. А приватний сектор — сучасні технологічні рішення. Саме у кризові часи пандемії потреба в такій співпраці стала дуже актуальною.

Чому вона виникла? Навчання перейшло у дистанційний формат, а чимало державних систем освіти не були готові його організувати. Приватні компанії могли надати закладам та людям те, чого бракувало системам освіти багатьох держав. Особливо країн із бідним населенням. А саме: інноваційні технології, девайси, доступ до інтернету, готові цифрові освітні матеріали й платформи та експертизу в онлайн-навчанні. Це було обов’язковим для успішного переходу на дистанційку.

Як відбувалася співпраця?

Деякі держави домовлялися з приватними компаніями разом організувати систему дистанційного навчання.

Наприклад, у Китаї завдяки централізованому управлінню вдалося швидко організувати як державні освітні інституції, так і приватні платформи, щоби разом налагодити масове дистанційне навчання.

Під час переходу в онлайн 24 000 онлайн-курсів стали доступними для студентства університетів. А для шкільної освіти мобілізували 22 освітні платформи. Цікаво, що більшість цих платформ використовує у своїй роботі технології штучного інтелекту. Тобто навчання адаптується до темпу, інтересів та можливостей школяра чи школярки. Тому воно індивідуалізоване та більш інклюзивне.

В інших країнах теж була така співпраця. Наприклад, у Єгипті держава кооперувалася з приватною освітньою платформою Edmodo, в Індонезії — із платформами Ruangguru та Zenius.

Деякі приватні компанії самі ініціювали допомогу. Вони розробляли продукти чи матеріали для онлайн-навчання або надавали доступ до тих, що вже мали.

Наприклад, Coursera під час пандемії надала університетам вільний доступ до свого проєкту «Coursera for campus». Так студентство змогло користуватися готовими онлайн-курсами від провідних вишів для дистанційного навчання.

Microsoft теж надав школам та університетам вільний доступ до своїх програм. Зокрема, до Microsoft Teams. Це повноцінна платформа для дистанційного навчання, за допомогою якої можна проводити відеоконференції, спілкуватися в чатах та публікувати домашні завдання.

Часто допомогу освітній сфері надавали без прив’язки до навчальних закладів. Наприклад, IT-компанія Unity, яка розробляє програми для створення відеоігор, на час карантину відкрила усім доступ до свого освітнього преміумконтенту. Тобто учні, студенти, вчителі чи викладачі, які вивчають програмування та розробку ігор, могли безкоштовно навчатися за відеоуроками Unity під час карантину.

І третім поширеним варіантом було посередництво міжнародних та неприбуткових організацій. Вони об’єднували зусилля приватних компаній та спрямовували їхні ресурси, щоб допомогти навчальним закладам під час пандемії.

Прикладом такої співпраці є Wide Open School від неприбуткової організації Common Sense. Це онлайн-платформа, яка об’єднує навчальні матеріали багатьох різних приватних компаній. Тобто якщо вчитель чи вчителька захочуть знайти навчальні матеріали з математики, їм достатньо буде відкрити відповідний розділ й обрати цікаві ресурси. Наприклад, відео від TedEd. А потім платформа спрямує користувача на сайт TedEd. Ідея досить проста, та для юзерів набагато зручніше, коли все зібрано в одному місці й не потрібно самостійно шукати матеріали на різних сайтах. Приватні компанії також мають тут вигоду, адже користувачі переходять на їхні ресурси. Партнерами цієї ініціативи стало багато організацій, зокрема Apple, Kahoot!, LegoEducation, Scratch, TedEd та Youtube.

Скриншот із сайту wideopenschool.org

Іншою глобальною ініціативою стала кампанія від ЮНЕСКО «Global Education Coalition». Вона об’єднала 175 приватних компаній, медіа, неприбуткових організацій та академічних інституцій, щоб ефективніше долати наслідки пандемії в освіті. У ній взяли участь такі гіганти, як Google, Facebook та Microsoft. Асоціація поставила собі за мету надати доступ до онлайн-освіти дітям та молоді в усьому світі, підтримати вчителів та учнів навчальними матеріалами й рішеннями та подолати ґендерну нерівність в освіті.

Компанії надавали різну допомогу, часом це були просто фінансові пожертви. Також підтримка іноді була точковою, тобто для окремих (зазвичай бідних) країн.

Освітня платформа Maskott — Tactileo та Google надавали школам та університетам безкоштовний доступ до своїх інструментів організації онлайн-освіти та освітніх продуктів. А Zoom зняв 40-хвилинне обмеження на відеоконференції для шкіл. Так він дав змогу вчителям та вчителькам проводити повноцінні онлайн-заняття.

Отже, приватні компанії не лише жертвували гроші у фонди, а надавали підтримку відповідно до своєї спеціалізації. І допомога дійсно була глобальною.

А що в Україні?

В Україні підтримка освіти від бізнесу під час карантину була не найпопулярнішим видом благодійності. Чимало приватних компаній жертвували кошти у цей час, проте більшість із них фокусувалася на підтримці медицини та самотніх людей похилого віку.

Однак у сфері освіти теж були кейси. Наприклад, частина українських телеканалів відгукнулася на пропозицію МОН безкоштовно транслювати у себе шкільні уроки. Їх показували «Плюс-Плюс», «112 Україна», Zoom, News One, «5 канал», ZIK, «Індиго», УНІАН, «Рада», «UA: Культура», «UA: Перший» та М1. Крім цього, сервіс Megogo також безкоштовно виклав у себе уроки. А «Київстар ТБ» зробив вільним доступ до всіх каналів, які їх транслюють.

Українські мобільні оператори lifecell, Vodafone та Kyivstar підтримали проєкт МОН «Всеукраїнська школа онлайн». Вони не стягували плату за трафік із цієї платформи, тож учні та вчителі могли безкоштовно нею користуватися через мобільний інтернет.

Була й співпраця держави з EdTech-компаніями. Наприклад, EdEra разом із МОН та іншими партнерами розробили курс про дистанційне і змішане навчання для вчителів та викладачів. Він допомагає українським педагогам та педагогиням організувати дистанційне навчання та застосувати нові технології в очному форматі.

Інші ініціативи стосувалися здебільшого окремих освітніх компаній. Наприклад, онлайн-школа англійської EnglishDom під час карантину надавала безкоштовний 3-місячний доступ до свого застосунку ED Words. Там можна було вивчати англійські слова у ґейміфікованому форматі. Андрій Федорів, засновник Fedoriv Agency, виклав у відкритий доступ свій великий курс про маркетинг. А EdTech-компанія Projector на початку карантину зробила річну підписку на свою бібліотеку з лекціями на 50 % дешевшою.

Тобто бізнес підтримував і державну освіту, і звичайних громадян, які потребували нових знань під час карантину. Однак масштабного об’єднання приватного сектору для допомоги освіті, на жаль, не було.

А що далі?

Що буде далі з пандемією — поки що не відомо, тому співпраця триває. Імовірно, вона буде актуальною й у післякарантинний період, адже світ активно переходить до цифрового формату.

Тренд на використання продуктів приватних EdTech-компаній у школах та університетах продовжується. З’являється все більше освітніх рішень із застосуванням штучного інтелекту. З часом такі продукти зможуть частково замінити курси з викладачами, адже платформа буде автоматично підлаштовувати процес навчання під користувачів. Такі ресурси можна буде використовувати в освітніх закладах для персоналізації навчання.

Загалом розмір венчурних інвестицій в EdTech-сферу в 2020 році зріс удвічі, як порівняти з 2019, і поки залишається високим.

Джерело: HolonIQ

Як бачимо, карантин дав поштовх для стрімкого зростання EdTech-сектору. І водночас стимулював школи, університети та інші навчальні заклади активніше користуватися освітніми продуктами бізнесу. Тож співпраця тут однозначно потрібна, і майбутнє освіти, найімовірніше, базуватиметься на ній.