Медіаграмотність у світі та Україні

Як думаєте, що поширюється швидше: правдиві новини чи брехливі, тобто фейкові?

Вчені з Массачусетського інституту технологій протягом дев’яти років збирали інформацію про поширення чуток та новин у соціальній мережі Twitter. Науковці з’ясували, що фейкові новини мали більше охоплення, ніж правдиві: від 1000 до 100 000 переглядів. Натомість правда рідко переходила відмітку у 1000 переглядів.

Дослідження завершилося у 2017 році. Тоді ж видавництво Collins назвало «фейкові новини» словом року.

Це було майже п’ять років тому. Нині ж в медіа шириться термін «інфодемія» — поєднання слів «інформація» та «пандемія». Його використовують на позначення фейків та маніпуляцій, які ширяться серед суспільства в період пандемії COVID–19. У час, коли фейки та дезінформація буквально впливають на наше здоров’я, важливо послуговуватися критичним мисленням та бути медіаграмотними.

Наприклад, ви чуєте з вуст експерта на відомому телевізійному шоу таку тезу: «Реформа освіти вбиває школи». Що ви зробите, коли це дізнаєтеся? Повірите на слово чи все ж перевірите інформацію? За дослідженням ГО «Детектор медіа», третина українців визначає правдивість інформації інтуїтивно, а кожен четвертий довіряє новині, якщо та не суперечить його світогляду.

Індекс медіаграмотності українців на межі нижчого за середній та вищого за середній.

Джерело: ГО «Детектор медіа», 2020

Найнижчий рівень медіаграмотності у людей старших ніж 46 років. І саме ця вікова категорія — за даними аналітичного центру CEDOS — одна з найчисельніших серед освітян (частка вчителів, молодших ніж 41 рік — близько 40 %, старших ніж 41 рік — близько 60 %). Отже, люди, які мали б прищеплювати майбутнім поколінням навички медіаграмотності, самі володіють ними на низькому чи нижчому за середній рівні.

Проаналізуймо опис цифрової компетенції педагога від Міністерства освіти та науки України за 2019 рік. Один з пунктів документа — розвиток медіаграмотності. Як в Україні можна розвинути цю навичку?

У 2015 році Українська Академія Преси запустила проєкт «Програма медіаграмотності для громадян», під час якої 428 тренерів та тренерок з медіаграмотності провели інтенсиви для 15 000 людей у 14 областях України. 2021 року Міністерство культури та інформаційної політики заснувало платформу «Фільтр». У ній зібрано матеріали для всіх, хто прагне зробити медіаграмотність своєю життєвою навичкою.

А що з медіаграмотністю за кордоном?

З 2017 року у країнах Європейського Союзу визначають індекс медіаграмотності й формують відповідний рейтинг. Найвищий рівень медіаграмотності — у мешканців Фінляндії, Данії, Нідерландів.

Серед наших сусідів найкраща ситуація з медіаграмотністю у Польщі, потім іде Чехія, далі — Словаччина та Угорщина. Науковиця Тетяна Несторенко для ГО «Детектор медіа» заявила: «У країнах ЄС основний акцент робиться на тому, щоб виховувати чи прищеплювати навички медіаграмотності дітям, починаючи ще з дитячого садка. Наприклад, у Польщі реалізується проєкт Fonolandia — для початкових шкіл та дитячих садків. Понад 86 % учителів цих навчальних закладів кажуть, що це корисно і необхідно. Цей проєкт реалізується в різних містах Польщі».

Отже, нині медіаграмотність стає важливою компетенцією як за кордоном, так і в Україні. Набувати навичок критичного мислення варто ще зі школи, адже, на думку експертів НУШ, «у cвіті, яким керує інформація, дитина мусить вміти її критично оцінювати, знати, яким джерелам можна довіряти, що таке фейкові новини та як захиститися від маніпуляцій». Перш ніж викладати медіаграмотність школярам, вчителі мають самі зрозуміти, що це за навичка та чому без неї не обійтися в сучасному світі. З цим погоджуються й експерти організації «Інтерньюз-Україна» та студії онлайн-освіти EdEra. Разом вони розробили комплексний курс з медіаграмотності для вчителів.

То як же потрібно викладати медіаграмотність?

Наше завдання — не лише навчити вчителів медіаграмотності та дати їм інструменти для викладання, а й показати, чому ця навичка така важлива для сучасного інформаційного суспільства.

Наш комплексний продукт складається з трьох частин:

1. Теорія з практичними кейсами про медіаграмотність для вчителів. Завдання цієї частини — пояснити педагогам важливість медіаграмотності у XXI столітті, показати, як медіаграмотність впливає на повсякденне життя та дати практичні інструменти для критичного осмислення інформації.

Низка досліджень підкреслюють важливість інтеграції реального життєвого досвіду людини у навчання. Тому аби навчання медіаграмотності було ефективним, його слід зробити максимально наближеним до досвіду вчителів. Освітяни мають сприймати медіаграмотність як частину навчального процесу. Очікування нашої аудиторії від будь-якої інформації — високі: максимум практичної користі за мінімум часу.

Саме тому ми використали наскрізний сюжет дослідження правдивості новини, пов’язаної з освітою.

Реформа освіти триває з 2017 року, а питання малокомплектних шкіл досі відкрите. Державі невигідно їх утримувати. У них вчителям складно професійно розвиватися, а учнів настільки мало, що їм ні з ким спілкуватися. Та в Україні є ті, хто негативно ставляться до реформування малокомплектних шкіл. Дискусійне питання спонукає педагогів дізнатися, що ж таки відбувається з малокомлектними школами й чому довкола цього питання стільки суперечок. Це мотивує дослухати курс до кінця.

Інформацію з модулів підкріплено практичними завданнями, де вчителям потрібно самостійно з’ясувати, чи правдива інформація.

2. Програми уроків та відеокейси для дітей. Це інструменти, які допоможуть педагогам провести уроки з медіаграмотності. Під час розроблення програм уроків та відеокейсів ми послуговувалися принципом «Навчатися граючись».

Плани уроків побудовано за такою структурою:

• Гачок, який зачепить дитину на початку уроку й змотивує дослухати інформацію до кінця.

• Кейси-ігри, де учні та учениці можуть в ігровій формі закріпити набуті знання.

  Гра — процес, за допомогою якого діти від народження опановують довколишній світ. Ігри залучають емоції та спілкування, дають змогу опановувати та відтворювати рольові моделі дорослих. «Ігри підвищують продуктивність учнів, заохочують їх проявляти творчість та дають нові інструменти для запам’ятовування інформації», — пишуть автори книги «Сила гри: педіатрична роль у поліпшенні розвитку дітей молодшого шкільного віку».

• Відкриті запитання, за допомогою яких діти самостійно дізнаються нове.

  За дослідженням Белфастського королівського університету (Сполучене Королівство, 2016), діти здатні успішно виявляти причинно-наслідкові зв’язки. Водночас ці зв’язки радять не показувати безпосередньо. Натомість учням потрібно давати інструменти, за допомогою яких вони можуть самостійно з’ясувати причини та наслідки певних подій чи явищ. Так діти не лише самостійно дізнаються інформацію, а й краще її запам’ятають, бо зрозуміють логіку знання.

3. Методички. Методичні матеріали складаються з трьох мініпідручників: для молодшої, середньої та старшої школи. У них зібрано ігри, завдання, робочі аркуші, які у поєднанні з програмою та відеокейсами урізноманітнять уроки.

Отже, ідея курсу-конструктора доводить, що за допомогою різних підходів можна донести одну й ту саму тему для різних аудиторій: case studies — для дорослих, ігор та вікторин — для найменших слухачів.

Вміння оперувати й критично аналізувати інформацію — навичка, яка у XXI столітті потрібна і дорослим, і дітям. Її можна порівняти з навичками читання чи лічби, адже нині людство споживає у 90 разів більше даних, аніж 100 років тому. Понад 65 % усього часу, якщо не враховувати сон, ми сприймаємо інформацію. В умовах пандемії та війни на Сході українцям варто вміти нею оперувати.

Станом на 20 січня 2020 року на курс «Години медіаграмотності» зареєструвалися понад 3000 людей. Переходьте за покликанням і ви! Навчайтеся критичного мислення разом з громадською організацією «Інтерньюз-Україна» та студією онлайн-освіти EdEra.