У 2020 році Світовий економічний форум присвятив увагу, зокрема, питанням освіти. Директорка Britannica Group Картик Кріштан говорить, що криза освіти розпочалася ще задовго до пандемії. Не всі діти мали доступ до шкіл, втрачаючи можливість отримати необхідні життєві навички.

У книзі «21 урок для 21-го століття» вчений Ювал Ной Харарі описує, як школи досі зосереджують увагу на розвитку традиційних академічних умінь, а не м’яких навичок, як⁠-⁠от критичному мисленні чи адаптивності, без яких, на думку автора, значно складніше досягти успіху.

Його думку доповнює пані Кріштан, яка виводить таку формулу сучасної системи освіти.

Тоді як формула має виглядати, на її думку, так:

Про застарілі методи викладання свідчить і дослідження, проведене у США у 2017 році компанією Strada. Лише 34 % випускників коледжів впевнені, що саме завдяки вищій школі вони отримали навички, потрібні для їхньої професії.

В Україні про необхідність м’яких навичок почали говорили у 2018 році, коли розпочалася реформа Нової української школи.

Не тільки про застарілий академізм: очне навчання не гарантує також стовідсоткової доступності освіти для учнів. Навіть без пандемії, у 2018 році 258 млн дітей не навчалися в школі з різних причин: далеке розташування школи, необхідність рано починати працювати для підтримки сім’ї.

Розв’язати цю проблему потенційно можуть дистанційні школи. Однак за даними центру досліджень Разумкова, ставлення українців до запровадження дистанційної освіти через пандемію — переважно негативне.

Тож ми проаналізували причини негативного ставлення батьків та вчителів до дистанційного навчання, а також — спробували поміркувати, як ці недоліки можна подолати.

1. Брак соціалізації

Під час дистанційного навчання діти менше спілкуються з однолітками через те, що не відвідують школу.

Соціалізацію легко компенсувати позакласними гуртками для дитини або груповими онлайн⁠-⁠заняттями учнів. Дистанційна освіта, навіть у брак «очної» соціалізації, потенційно може дати можливість 258 мільйонам дітей по всьому світу навчатися й набувати навички, які потрібні для подальшого працевлаштування та особистісного розвитку.

2. Дистанційна освіта — це лише про онлайн⁠-⁠інструменти

Один із основних засобів впровадження дистанційної освіти нині — інтернет та онлайн⁠-⁠інструменти, як⁠-⁠от відеочати, онлайн⁠-⁠тести.

«Однак для багатьох людей онлайн⁠-⁠ресурси, які нині є основними в дистанційній освіті, — недоступні», — скажете ви. І це дійсно так. Наприклад, у Південній Африці доступ до інтернету має лише третина населення. А за даними Міністерства цифрової трансформації, в Україні у 2020 році близько 65 % сіл не покрито якісним високошвидкісним інтернетом.

У 1841 р. англійський викладач Ісаак Пітман, якого вважають засновником дистанційної освіти, надавав зворотний зв’язок своїм студентам у паперових листах.
Онлайн⁠-⁠ресурси — це просто ще одна опція, яку можуть використовувати дистанційні курси, але точно не єдина. Альтернатива онлайн⁠-⁠ресурсам — навчання за методичними матеріалами та книгами, після опанування яких учні отримують фідбек від викладачів поштою чи під час особистої зустрічі.

Щобільше, дистанційна освіта формує в дитини бажання отримувати фідбек від викладачів, адже розвивальний зворотний зв’язок — запорука мотивації учнів до навчання (детальніше про розвивальний зворотний зв’язок ви можете дізнатися на нашому онлайн⁠-⁠курсі «Безпечний простір»).

3. Відсутність мотивації до навчання

Якщо у школі вчителі часто примушують навчатися, іноді навіть підвищуючи голос, то під час дистанційного навчання вони змушені шукати інші чинники мотивації. Це заохочує розроблювати якісні та ефективніші навчальні курси для дистанційної освіти.

Сприяти мотивації учнів може:

• цілепокладання та візуалізована мета: коли дитина розуміє, навіщо їй навчатися та бачить свої проміжні результати, її мотивація підвищується;

• розвивальний зворотний зв’язок;

• чіткі інструкції та структурування матеріалів: чим простіше виглядає навчальний план дитини, тим легше їй орієнтуватися в уроках та темах.

4. Відсутність практики

Сучасні електронні ресурси дають змогу навіть студентам-медикам набувати практичних навичок дистанційно. Прикладом може бути ресурс Labster, розроблений у США. По суті, перед вами віртуальна лабораторія для природничих та точних наук. Ви можете онлайн ставити експерименти, спостерігати за фізичними явищами та навіть — провести самостійно хірургічну операцію.

Переваги дистанційної освіти зрозуміли в Австралії. Там заснували першу віртуальну школу Virtual School Victoria. У країні, де невелика густота населення не завжди дає змогу відкривати школи у найвіддаленіших куточках штатів, 4000 учнів та учениць щороку мають доступ до 274 навчальних програм та індивідуальних графіків. У дітей Virtual School Victoria значний прогрес у навчанні — подеколи кращий, аніж у звичайних школах. Різні категорії учнів (і ті, що не мають змоги відвідувати школу через велику відстань від дому чи за станом здоров’я; і ті, хто лише нещодавно припинили домашнє навчання) мають змогу відвідувати онлайн⁠-⁠уроки, спілкуватися з викладачами в режимі реального часу — абсолютно безкоштовно.

В Україні теж є повністю дистанційні школи, щоправда, недержавні. Наприклад, школа «Оптіма» на освітньому ринку з 2015 року. Вона пропонує індивідуальний графік, групові практичні заняття в режимі онлайн, інтерактивні навчальні матеріали, звіти про успішність та постійний зв’язок з класним керівником. Державні ж дистанційні школи здійснюють навчання у форматі екстернату (тобто швидке проходження програми зі складанням іспитів).

Отже, дистанційне навчання дає змогу:

• підвищити незалежність та самостійність дітей;

• зростити самомотивацію в учнівства;

• глибше ознайомитися з новими технологіями навчання;

• навчитися правильно розподіляти час;

• зробити освіту інклюзивною та доступною;

• випрацювати індивідуальний підхід для кожного учня й учениці.

Європейське опитування щодо онлайн⁠- та дистанційного навчання від Erasmus+ засвідчило, що 44 % опитаних вчителів та вчительок вважають, що після пандемії у школах стане більше навчання онлайн. А 17 % респондернтів — що інструменти онлайн⁠-⁠навчання стануть обов’язковою частиною шкільних занять.

Поєднання інструментів дистанційного, онлайн та традиційного навчання — це форма змішаного навчання. Воно може нівелювати недоліки повноцінного дистанційного навчання, при тому зберігши його переваги. Змішане навчання може стати новим освітнім трендом після пандемії. Про це свідчить й опитування видання Forbes.