Це партнерський матеріал, створений разом із проєктом ПроШколу. Авторка — Юлія Бровінська, лідерка #Прошколу, директорка БО «Фонд Максима Степанова»
Естонія — країна, населення якої менше, ніж кількість мешканців Києва. В усій державі проживає 1 325 000 громадян. І попри свої скромні розміри Естонія амбітно конкурує з Фінляндією за першість в освітніх інноваціях та займає 20 місце за рівнем освіти серед всіх країн за рейтингом ООН. На сьогодні в Естонії працюють 589 шкіл, і проєкт #Прошколу вирішив зазирнути в деякі з них. Представники проєкту відвідали 6 шкіл Таллінна та дізналися, як у них борються з булінгом, розв’язують конфлікти між учителями та учнями, як працюють з електронним журналом та мотивують педагогів.
Як же навчаються в школах Естонії?
Право на освіту мають усі
В Естонії, як і в Україні, освіта обов’язкова — це конституційне право всіх дітей до 17 років.
Структура навчальних закладів подібна до вже знайомої нам:
- ясла — для дітей віком від 1,5 до 3 років;
- дитячий садочок — для дітей від 3 до 7 років;
- школа — для учнів від 6 до 17 років;
- гімназія — для учнів від 17 до 20 років.
На відміну від традиції у нашій країні, в Естонії немає конкуренції між державними та приватними школами. Державна освіта вважається якісною та престижною. На противагу цьому у приватні школи найчастіше віддають дітей із проблемною поведінкою.
Щоб потрапити до школи, діти складають вступні тести. За їхніми результатами обирають навчальну програму. Існує дві державні програми — для загальної школи та спрощена для основної освіти (за даними сайту Міністерства освіти та науки Естонії). За спрощеною програмою навчають дітей із вадами розвитку чи тих, яким потрібні особливі умови. Водночас інклюзивна освіта повністю інтегрована в загальну, дітей з інвалідністю навчають нарівні з іншими учнями та в тих самих класах. Жодної ізоляції та обмежень — батьки можуть вільно обирати, вчитися їхнім дітям в звичайній школі чи спеціалізованому інтернаті. Якщо учень потребує особливих умов, школа може забезпечити йому спеціального помічника, соціального педагога чи психолога.
Електронний щоденник замість паперового
Естонія — повністю електронна держава. Онлайн можна отримати майже всі державні послуги та провести будь-які операції. Уявіть, що це економить щороку 10 днів життя пересічному естонцю. Школи теж тримають курс на діджиталізацію, саме тому всі вони перейшли на електронні журнали. Вони містять особисті профайли кожного учня, де вчителі щодня фіксують успіхи та особливості індивідуального освітнього процесу. Саме тому і батьки, і школа завжди знають, як навчаються діти.
Окрім того, тут активно користуються електронними підручниками, які є у вільному доступі нарівні з паперовими. До електронних варіантів додають аудіо та відеоматеріали, а всі навчальні посібники оцифровані та затверджені на державному рівні.
Показники успішності (КРІ) важливіші за методики
Якщо в Україні ще з 2004 року діє Державний стандарт та навчальні програми, за якими працюють вчителі, то в Естонії важливішими є показники успішності учня. Межі для таких показників визначає держава, але кожна школа та вчитель можуть досягати їх будь-якими способами. Перелік предметів фіксований, діти не обирають, що вчити — як, наприклад, в американських школах. Але педагоги можуть використовувати різні методики, працювати у власному темпі та підлаштовуватися під потреби дітей. Уроки можна проводити на вулиці, в музеях, рахувати листя в парку чи писати блоги замість диктантів — головне, щоб учні досягли відповідного рівня успішності.
Як же це перевірити? В Естонії, як і в Україні, є контрольні зрізи — на кшталт ДПА та ЗНО. Але навіть тут країна вже зробила крок уперед та вирішила поставити інтереси дітей на перший план: 2020 року планують скасувати три основні іспити в Естонії (з мови, математики та предмету на вибір). Так школа зможе самостійно вирішувати, чи отримав учень потрібний рівень освіти. Як же це відбуватиметься? Учні складатимуть іспити з тих дисциплін, які потрібні їм для опанування майбутньої професії.
Окрім того, в Естонії існує формат дистанційної освіти. Це досить легко втілити в електронній державі. Школи теж пропонують таку форму навчання, якщо для цього є відповідні медичні показання.
Учителям теж потрібно вчитися
В Естонії існує унікальна посада освітнього технолога. Хто ця людина і за що відповідає? Це експерт з освіти вчителів, який знає всі актуальні методики, курси та програми розвитку педагогів. Завдання освітнього технолога — знайти та підібрати курси для вчителів, щоб підвищити їхній професіоналізм. Кожна школа Естонії мріє мати у своєму колективі освітнього технолога, але поки що таких спеціалістів замало.
Учителів навчають регулярно, і за це відповідає завуч школи. Як правило, він підбирає програми, складає графік курсів та освітніх подорожей для кожного педагога. Але вчителі завжди можуть впливати на вибір курсів та пропонувати програми і формати. Обмін досвідом — одна з форм такого навчання. Тому вчителів Естонії 2-3 рази на рік відправляють за кордон в інші школи, на конференції та воркшопи.
Як мотивують учителів у Естонії?
В Естонії бракує вчителів. Їхня зарплата невелика, якщо порівняти з рівнем середнього доходу в країні: педагоги отримують 1250 євро і щорічне підвищення у розмірі 50 євро. З одного боку, це більше, ніж в Україні. Але з іншого — середня заробітна плата в Естонії — 1400 євро. Проте держава намагається компенсувати це соціальним пакетом та комфортними умовами праці. Наприклад, зняти з учителів більшість адміністративних обов’язків та передати їх директору. Він виконує роль менеджера школи та несе всю відповідальність за обладнання школи, безпеку в ній та умови навчання.
Середній вік естонського вчителя — 49 років (за даними міжнародного опитування TALIS), а 86% всіх педагогів — жінки (з матеріалів дослідження Statistic Estonia за 2018 рік). Щоб залучити до професії більше молодих спеціалістів, в Естонії запровадили спеціальну програму навчання для вчителів Noored Kooli («Молодь до школи»). Вона триває 2 роки, і стати її учасником може будь-хто. Для цього є лише дві умови — мати вищу освіту та мотивацію працювати в школі. Уже після першого року програми вчителям дозволяють вести уроки в 1–9 класах.
Чому в естонських школах немає мобінгу?
На прикладі школи Tallinna Tõnismäe Reaalkool ми переконалися, що Естонія — держава, яка підтримує вчителів. Як саме?
По-перше, вони не залишаються наодинці з проблемою булінгу (систематичні образи, цькування в школі зі сторони однолітків чи вчителів – Прим. ред.) чи мобінгу (систематичний психологічний тиск та цькування з боку колег — Прим. ред.). В Естонії успішно діє фінська антибулінгова програма KIVA. Держава купила її та запровадила у свій освітній процес. Програма містить навчальні матеріали для дітей та батьків, онлайн-ігри, формати інфоднів та спеціальні уроки. Це — інструкція та план дій і заходів, які попереджають та зупиняють булінг. Якщо дитина стикається з ним, то знає, до кого звертатися та де шукати підтримки. Усі вчителі також знайомляться із правилами, як діяти та поводити себе у випадках бійок, сутичок, цькувань. Дітям постійно наголошують на тому, що вони мають повідомляти про будь-які випадки булінгу, а школа працює за принципом «будь-яка форма насилля — неприпустима». KIVA дає алгоритм дій в будь-якій конфліктній ситуації та допомагає вчителям, учням та адміністрації вчасно і коректно реагувати.
По-друге, всі конфлікти на рівні «учитель-учень» розв’язують за «круглим столом». Це форма медіації (метод вирішення конфліктів та врегулювання справ із залученням третьої сторони — посередника, який допомагає налагодити комунікацію та знайти рішення, яке б влаштувало всі сторони — Прим. ред.), яка дозволяє розв’язувати суперечки в школах.
Задля цього разом збираються батьки учня, директор, соціальний працівник, медіатор та учитель. Їхнє завдання — знайти рішення, яке буде обов’язкове для виконання.
По-третє, вчитель — не єдиний, хто відповідає за навчання та розвиток дітей. У кожній школі працюють соціальні працівники та державні координатори. Перші спостерігають за поведінкою учнів, відповідають за їхній соціальний та творчий розвиток. А другі стежать за успішністю учнів. Завдання ж учителя — дати дітям максимум знань та зацікавити навчанням.
Поради естонських вчителів українським колегам
- Вчитися не менше за своїх учнів. Щоб давати актуальні знання та допомогти дітям опанувати інновації, вчителю необхідно розвиватися. Окрім того, нові знання завжди мотивують рухатися далі.
- Користуватися методиками закордонних колег. Естонські вчителі майже всі стежать за блогами, сайтами відомих педагогів, випробовують різні авторські уроки та часто змінюють свої програми відповідно до запитів класу та навіть конкретних учнів. Не обов’язково вигадувати велосипед, якщо вже є класні авторські уроки — їх можна використовувати та адаптувати під своїх дітей. Якщо ж програма не дозволяє вільно обирати формат уроку, варто спробувати давати творчі домашні завдання або влаштовувати раз на тиждень гурток з інтерактивом. Так, наприклад, на EdEra є новий онлайн-курс для вчителів з готовими інструментами, які можна використовувати, щоб урізноманітнювати уроки.
- Опанувати медіацію. Якщо в Україні немає поки що державної програми медіації в школах, а конфлікти найчастіше самотужки розв’язують вчителі, варто познайомитися ближче з медіацією та антибулінгом. Пройти курси, наприклад — онлайн, чи хоча б познайомитися з досвідом іноземних колег в інтернеті.
Естонська школа робить акцент на індивідуальному розвитку учнів і завжди шукає діалог між батьками та вчителями. Країна, яка обрала шлях діджиталізації, дає більше свободи педагогам та учням для прояву своїх здібностей. Українська школа лише починає цей шлях розвитку — в 2017 році була прийнята реформа «Нова українська школа», яка теж ставить в центр уваги дітей та їх потреби.
Якщо у вас виникають будь-які запитання щодо роботи в школі — пишіть на proshkolu.com.
